Структура програми

Структура програми

Записана мовою Pascal програма складається із двох частин: декларативної (оголошення ідентифікаторів, що використовуються у програмі) та операторної (запис виконуваних дій). Декларативна частина програми передує операторній і складається з розділів, кожен з яких починається певним ключовим словом. Опе-раторна частина розпочинається ключовим словом begin і завершується ключовим словом end. (із крапкою). Усередині операторної частини також можуть використовуватися слова begin та end, але жодне з таких слів не повинне завершуватися крапкою. Наведемо послідовність частин і розділів Pascal-програми.

program         {заголовок програми}
{$ }                  {розділ директив компілятора} 
uses               {розділ підключення модулів} 
const             {розділ оголошення іменованих констант}
type               {розділ оголошення типів}
var                 {розділ оголошення змінних}
procedure     {розділ оголошення процедур}
function        {розділ оголошення функцій}
begin            {операторна частина)
                      {оператори}
end.              {кінець програми}

Зауважимо, що всі розділи декларативної частини є необов'язковими, а такі розділи, як const, type та var, можуть бути записані у довільному порядку довільну кількість разів.

На початку програми міститься її заголовок, що складається із зарезервованого слова program, імені програми та параметрів, за допомогою яких вона взаємодіє з операційною системою. Заголовок програми не є обов'язковим, його можна опустити. Він використовується з метою швидкої ідентифікації потрібної програми поміж інших.

У розділі директив компілятора наводиться список директив, які визначають режими роботи компілятора. Синтаксис оголошення директиви компілятора має такий вигляд:

{$<ім'я директиви>}

В одному коментарі можна згрупувати декілька директив компілятора, розділивши їх комами, наприклад:

{$A+,N-}

Великі програми можуть складатися з декількох програмних одиниць - однієї головної програми та довільної кількості модулів. Усі вони зберігаються в окремих файлах, а також окремо компілюються. У результаті компіляції модуля створюється його об'єктний код, що підключається до програми під час компонування. Щоб компонувальнику було відомо, які модулі треба підключати, на початку головної програми зазначаються імена модулів. Перелік імен модулів міститься у розділі підключення модулів і починається із зарезервованого слова uses. У програмі може бути лише один розділ підключення модулів, він розташовується після заголовка програми та перед усіма іншими її розділами. Докладніше створення та використання модулів розглядатиметься пізніше. Синтаксис розділу підключення модулів такий:

uses <ім'я модуля1>, <ім'я модуля2>;

Розділи оголошення ідентифікаторів — це послідовності оголошень імен констант, типів, змінних, процедур і функцій. Кожне оголошення завершується символом крапки з комою (;).

УВАГА
Ідентифікатор має бути оголошеним до його першого використання в операторних частинах програми, процедур та функцій.

У розділі оголошення іменованих констант задають ідентифікатори констант та їх значення за таким синтаксисом:

const <ідентифікатор константи> = <значення константного виразу>;

Оголошені у розділі const ідентифікатори набувають числових, символьних, рядкових або логічних сталих значень, або значень числових, рядкових, або логічних виразів. Ці значення не можуть змінюватися у програмі.

Розділ оголошення типів даних використовується тоді, коли користувач створює власні типи даних. Стандартні типи даних, що розглядатимуться в наступному підрозділі, не потребують оголошення. Синтаксис оголошення типів даних такий:

type <ідентифікатор типу> = <опис типу>;

На відміну від значень констант, значення змінних можуть змінюватися під час виконання програми. У розділі оголошення змінних вказуються імена всіх використаних в операторній частині програми змінних. Наведемо синтаксис оголошення змінної:

var <ідентифікатор змінної>:<тип>;

Різновиди оголошень ідентифікаторів розглядатимуться разом з уточненням відповідних понять (змінних, констант, типів, процедур і функцій). Принцип оголошення процедур і функцій розглядатеметься пізніше.

Операторна частина програми (або її тіло) містить набір операторів, що визначають дії програми. Як вже зазначалося, тіло програми оточується операторними дужками — парою ключових слів begin та end. Після останньої операторної дужки end обов'язково ставиться крапка. Розташований після цієї крапки текст ігнорується компілятором.